Таїті, Бора-Бора – це слова-магніти, вони причаровують нас своєю ідеальною картинкою. І як чудово, коли очікування виправдовуються, ти зустрічаєш цю красу на власні очі і погоджуєшся – так, це й справді “райські острови”. Чому? Красиві гори з пишною зеленню, піщані острівці на коралових рифах, класний снорклінг, де ти ніби плаваєш в акваріумі, доброзичливі місцеві жителі, тиха рівна вода в лагунах, і колір води.

Якби навіть не було нічого іншого, але був би просто цей КОЛІР ВОДИ, туди вже варто було б летіти.

Летимо на Таїті

Так, на цьому фото ви бачите Бора-Бора. Але Французька Полінезія цікава не лише цим островом. Ми прилітаємо на Таїті. Раджу прилетіти на 1-2 дні раніше, щоб акліматизуватися, звикнути до зміни часового поясу різниця рівно у 12 годин (якщо рахувати від Києва), і покататися день автівкою довкола Таїті. І вже звідти – до наших “перлин”, островів Раіатеа, Таха, Хуахін і Бора-Бора.

День 1. Піднімаємо вітрила на о. Раіатеа

Стартуємо ми від о. Раіатеа. Я ще розповім про кожен з них. Але першого же вечора ми стартуємо з марини і вже за годину кидаємо якір біля маленького моту (так називають невеликі піщані острівці на коралових рифах) Махаеа. Певно, варто зізнатися, що у Французькій Полінезії просто приголомшливі заходи сонця та світанки. А ось на фото внизу якраз цей острівець, Махаеа.

Тут і приємний піщаний захід у воду, і корали вже на глибині одного метра, і тінь від пальм. Тільки одразу попереджаю – позирайте вгору, щоб не опинитися під кокосом! Жарти жартами, але акули за статистикою завдають людям значно менше шкоди, ніж падаючі кокоси!
Ну і якщо ми вже завели розмову про їжу: національна страва Французької Полінезії – це риба. А точніше – тунець. А ще точніше – сирий тунець. З нього роблять тартар, сашимі, продають філе в магазині, як у нас продають м’ясо, і подають найчастіше в салатиках з овочами і кокосовим молоком. А авокадо, подивіться, які в них авокадо !!!

День 2-3. о. Хуахін

Ну, годі, що ми все про їжу. Ми ж подорожувати прилетіли! І ось перший наш повний день на яхті – ми вирушаємо на о. Хуахін, де проведемо цей і весь наступний день. Місцеві вимовляють його як “Уагін”, або простіше, “Вагін”. І він вважається колискою місцевої цивілізації, жіночим символом. Тут донині стоять стародавні кам’яні святилища, залишки храмів.
Ми ж кидаємо якір в просторій бухті, сідаємо на дінгі (наші човни, на яких вибираємося на берег, їх ще називають “Тузик”) і вирушаємо пірнати на коралові рифи. Хто хоче – аж до прибою, метрів 200 від берега, але тут при цьому глибина всього пару метрів, а хто хоче – безпосередньо біля берега.

На березі – комфортний резорт, де можна випити смачної кави з видом на морський горизонт або замовити коктейль.

Що я люблю у яхтових подорожах – це контрасти! Усі найяскравіші барви проявляються на контрастах. Так і в подорожах – кожен день – нові враження, нові острови, нові пейзажі.

День 4-5. о. Раіатеа

І від піщаних берегів і снорклинга ми вирушимо на о. Раіатеа, де на човнах зайдемо у гирло річки з покинутим ботанічним садом. До речі, якщо ви раптом за прогнозом побачите, що можливий дощ, не бійтеся – тут вони трапляються часто, але теплі і короткі. Місцеві на них взагалі уваги не звертають. Ну і ми вже на 3 день як місцеві 🙂
В кінці прогулянки на нас чекає справжня екскурсія від полінезійського фермера, який показує як правильно діставати й чистити кокоси, розповідає які ще є їстівні рослини. Ми йому сподобалися,то ж отримали в подарунок ще величезний кетяг бананів!

День 6-7. о. Бора-Бора

І далі в програмі – Бора-Бора! Так, ось він, красень-острів, який дивиться на нас зі сторінок усіх глянцевих журналів!
Всі острови, на які ми тут заходимо, мають один характер, кожен з них – це гора, і на відстані 1-2 кілометри від неї – великий кораловий риф. Зазвичай є один або кілька “входів” у внутрішню лагуну.
Хвилі кожну секунду з усіх боків приносять тисячі кубометрів найчистішої води з океану, яка потім виходить через такі “входи”, і просочуючись назад через коралові рифи, забезпечує постійну циркуляцію води в лагуні.
Також хвилі перетирають на білий пісок корали, і все разом дає нам цей приголомшливий колір води!
То ж перше, що ми робимо на Бора-Бора – це негайно кидаємо якір і насолоджуємося мілководдям! 🙂
Ну а потім – оглядини острова. Хто захоче – можна взяти 10 або 20 хвилин вертолітної прогулянки. Дорогувато, але за враженнями – воно того варте!

Або – взяти скутери чи відкриті двомісні електрокари і об’їхати довкола острова. Тут і чепурні бунгало, і колоритні ресторанчики, у які навідувалися усілякі знаменитості, і, що важливо – супермаркет, де можна докупити продуктів, якщо щось вже доїли на катамарані 🙂

Ще одна можливість познайомитися з островом – це взяти екскурсію навкола острова на невеликих дерев’яних човнах. Місцеві якось по особливому постукують по борту, дістають відро риби і починається вистава: з усіх боків наближаються скати і акули. Це рифові акули, вони безпечні і не агресивні. А скати – вони взагалі втілення мімішності, їх можна навіть акуратно брати на руки – у них дивовижно ніжна шкіра на животику!

І ще цікава місцева фішка – тут дуже розвинене веслування. Це – національний вид спорту. Самі полінезійці колонізували ці острови прибувши на каное. І до сих пір двічі на рік відбувається фестиваль, на якому десятки різнокольорових каное від одномісних до п’ятимісних перепливають від одного острова до іншого через відкриті океанські простори. А в лагунах вони часто прилаштовуються за катамараном, і на його хвилі можуть хвилин 15-20 серфити, лише підрулюючи веслом.

Стоянка на Бора-Бора – на буях біля місцевого яхт клубу, який за сумісництвом і ресторан. Класний інтер’єр. Але навіть він не зрівняється з краєвидом “за вікном”. Так щоби сидіти в плетеному кріслі за столиком, цмулити вечірній коктейль і дивитися в далечінь, на сонце, що сідає і на катамаран, який нагадує, що ти не просто матрацний турист, а справжній Мандрівник!

День 8-9. о. Тахаа

Рушимо далі. На Тахаа нас чекає кульмінація снорклинга! Про Бора-Бора знають усі. Але часто так трапляється, що поруч з відомим брендом ховається справжній скарб, про який мало хто знає, хоч він може бути ще цікавішим і більш самобутнім.
Так і у випадку з Тахаа. Між двома моту (пам’ятаєте, що це таке? Острівці на піщаних рифах) є протока з легкою течією від моря в лагуну і глибиною від півметра до двох. Називається Coral River – Коралова річка. У довжину метрів 300. І ти заходиш берегом пішки у віддалену точку, лягаєш на воду, і повільно за течією сплавляєшся в оточенні десятків – ні, не риб, а тільки лише різновидів риб!

Корал Рівер – улюблене місце не лише яхтсменів, а й самих місцевих, які припливають сюди на моторках, палять кокосові вогнища, роблять барбекю і грають на укулеле. Не для когось, а просто так, під настрій, для себе. Це так чудово! Ніби потрапляєш у мультик “Моана”. І після пікніків не валяються купи сміття – все прибрано і чисто.

Ще одна візитівка Французької Полінезії, Бора-Бора, Тахаа і Таїті – це чорні перлини. Одна мушля може давати до трьох перлин за своє життя. І вкладають туди для зростання перлів НЕ піщинки, як я гадав, а круглі кульки з перламутру, що видобуваються з раковин у Канаді, і тут вони вже обростають перловим покриттям.
А ще замість такої кульки перлатмутру можна вкладати дорогоцінний камінь, а по перлині потім зробити витончене різьблення, в деяких місцях оголивши цей дорогоцінний камінь. А ще … – там буде дуже багато краси і цікавих історій, які нам розкажуть прямо на перловій фермі!

Чим ще багатий острова Тахаа? Ваніллю і ромом! За бажанням, можна буде або просто сходити на ванільну ферму, це хвилин 15 пішки від якірної стоянки. Або – взяти екскурсію на цілий день на відкритому джипі. Проїхатися по всьому острову, піднятися в гори на оглядові майданчики, і дізнатися як вирощують справжню органічну ваніль. Виявляється, для того, щоб вирощувати ваніль (а вона – ліана) – спочатку спеціально вирощують гай дерев, по яких запускають витися ваніль. Запах на фермі стоїть наче в кондитерській!
А ром – що про нього писати, його треба куштувати! До речі, є ще й вино, яке виробляється з єдиного виноградника на атолах Французької Полінезії. Ось це вже справжня екзотика!

Ну що, готові в дорогу? На інший бік планети, за пригодами та враженнями? Деякі з наших гостей після 10 днів подорожі на катамаранах брали ще кілька днів в бунгало. Нудно! Ось ці ось найкрасивіші бунгало, які на всіх листівках, які виглядають як ідеал готелю. Та коли ти живеш один, другий третій день – на одному і тому ж кораловому рифі, то стає нудно.
Інша справа катамаран, де і комфортні двоспальні каюти, де можна усамітнитися, і своя кухня, де можна приготувати щойно спійманого тунця, і компанія дружна, і головне – кожен день – нові острови і нові враження!

День 10.о. Раїатеа

Подорож добігає кінця. Здаємо яхту. Прощаємося, купуємо сувеніри та готуємося до зворотного шляху додому. Де нас чекають друзі і рідні, з якими хочеться поділитися враженнями від такої незвичайної подорожі, кілобайтами фотографій, похизуватися гарною засмагою і здивувати смаками полінезійської кухні.

P.S. Ми не змогли вмістити у формат опису цього туру всі цікаві моменти, усі наші спогади, не змогли поділитися і величезною кількістю накопичених фотографій. Так що якщо вас “зачепили” острови Французької Полінезії – телефонуйте і пишіть! Нам буде цікаво розповісти вам “наживо” і відповісти на ваші запитання 🙂